Твоя черствість
Далі в діло вступив Скептик. Він занудьгував за своїми рахівницями. Надивився фільмів про кохання. Й трішки подумавши, вирішив знайти дівчину. І якраз у той час до своєї бабусі в гості приїхала дівчина з Росії – Марина. Ти-Скептик почав із неї зустрічатись, а коли в кінці літа вона поїхала додому, то почалась переписка, яка тривала десь пів року. Аж поки Романтику стало соромно за дії свого друга, бо розумів, що майбутнього в їх відносинах немає, а чим більше він бреше Марині, тим гірше буде розлучення. Романтик написав Марині листа про припинення всіх відносин. Це було трохи боляче, бо через нудьгу твоєї скептичної частини страждала невинна дівчина. Потім після цього розриву, яке було дуже болюче для неї, вона досить різко змінилась в гіршу сторону. Як мені розповідали – закинула мистецтво, спорт, почала досить легко себе поводити. І в цьому є твоя вина. Як би склалось її життя, як би не те перше кохання до т-е-б-е? Цього не знаю навіть я. Але коли згадую, то на душі гірко. І тобі гірко? Ні? А чому ти інколи перечитуєш її листи, переглядаєш її чудові картини. Пам’ятаєш, про всі свої перемоги вона перш за все ділилась з тобою. Маринка тоді всіх людей малювала чомусь із блакитними очима. А той пейзаж, що зайняв перше місце на конкурсі. Та фігура, що вдалині стоїть біля річки чомусь так схожа на тебе. Її листи ти зберігай. Вона тебе, напевно, і зараз пам’ятає, і постійно згадує останній поцілунок. Його ніжність… Щось я забалакався, і майже забув сказати про головне – за цей поступок ти був покараний на одне нещасливе кохання. Несправедливо? Тобі краще знати, але покарання в будь-якому випадку буде.
Волейбол
Не граєш? Куди тобі грати з такими, м’яко кажучи, не рівними руками :) В 7 класі в школі були змагання з волейболу, і ти чомусь пішов подивитись на них. Там змагалась команда твоєї школи з командою із сусіднього містечка. Пам’ятаєш, як ти повільно водив головою за м’ячем - то в ліву сторону, то в праву. І тут ти відчув, що щось не те. Якась річ не дає спокою. Починаєш шукати. Знайшов! Ну хоч тут не проспав. Це були гарні зелені очі вболівальниці суперників. І до кінця гри вже ви змагались в тому, хто кого передивиться. Ти тоді програв. Так, так! Програв у грі, але виграв у коханні! Ти підійшов, познайомився, дізнався, що її звати Іра й посадив її до автобуса, який забрав її від тебе. Зеленоока Ірочка поїхала. Але простий автобус не міг вас розлучити. Ти думав, що більше її не побачиш, хоча мріяв про цю зустріч. Я виконав твою забаганку. Цього ж року влітку був «туристичний зліт». Тобто кожна школа виділяла команду з десяти чоловік. Команди збирались на березі річки. Жили тиждень у наметах і змагались між собою в різних туристичних конкурсах. Майже випадково (трішки важкувато було тебе пристроїти :) ) опинився в складі команди від школи. І дуже був радий зустрічі там зі своїм коханням, з Іруською. Ти навіть не повірив спочатку своїм очам. Підійшов до неї зі спини, обійняв ніжно… Але Іра не розгубилась і швидко зі всієї сили наступила тобі на ногу. Помилилась! Пам’ятаєш, як довго ти кульгав :) . Хоча потім вона повернулась. Упізнала! І тепер уже вона обійняла «калічку». І була така рада такій неймовірній зустрічі. Ви почали зустрічатись. Вона була надзвичайно доброю, ніжною, веселою дівчиною. Але Ти-Романтик постійно говорив, що вона не Та (цікаво, хто йому таке збрехав, хто підказав таку дурну відмазку). Хоча Скептик логічно доводив усю її красу, Романтик, на жаль, переміг. Але насправді ти її кохав. Ти розумів, що не можна залишати стосунки в такому невизначеному стані. Ти стояв на роздоріжжі. Потрібно, або розходитись, або йти далі. Іти далі ти боявся. Ти боявся втонути в коханні. Дурненький! У коханні літають, а не тонуть! Майже останнього дня туристичного з’їзду ти набрався сміливості й… розпрощався з нею. Вибачився. Промовив, що не достоїн її, розвернувся й пішов. Хоча серце не просто боліло, воно розривалося від болю. Ти чув її плач. Відчував її біль. Відчував як гаряча сльоза спадає по її обличчі. Та маленька краплина чистої води повільно розрізала її серце. Можливо ти зупинишся? Обернешся? Витреш сльозинку й вибачишся? Не зупинився! Просто йшов. Твоє серце, яке на декілька днів прокинулось й почало насправді жити, зараз знову перетворювалось в камінь. Тобі не дозволила розвернутись гордість! Але навіщо вона тоді тобі була потрібна? Навіщо!? Лише зараз ти розумієш, що злякався тих відносин, які шукав усе життя. Ти втік… Ви більше не бачились! Але пообіцяй, що коли будеш удома, то спробуєш зустрітись з нею! Поїдеш до неї! І попросиш вибачення. Добре? Доречі, я хотів тобі допомогти побороти твій страх. Дуже хотів! Але й наді мною є правила. Правила створені тобою! Твоїми діями минулорічної давнини.
Далі буде...
