TutaMC

Часто попадаються на очі статті від менеджерів по персоналу як типу правильно писати резюме, ну совітувати то всі можуть, а давайте трохи подивимося як вони виконують свою роботу.

Ось наприклад вакансія на сайті http://www.khanacademy.org/ а ось сам текст http://hire.jobvite.com/CompanyJobs/Careers.aspx?c=qd69Vfw7&page=Job%20Description&j=o0HMVfw8

Там розписано і чому вони круті, хто в них працює і навіть після цього початку хочеться послати резюме. Далі перечислено технології що вони використовують, і прописка що якщо ви знаєте щось трішки інше, то це не проблема. Бо всі нормальні люди розуміють, що якщо наприклад хтось програмує сайти на Пітоні, то перейти на той же Рубі займе тиждень максимум. І ще написано що для них головне щоб кандидат був мастером тої технології що він знає. Це реально зразкова вакансія.

А для порівняння по запиту Робота Харків Пітон, попалось резюме від компанії Х(реклами на тутамс ніколи не буде):

Основные требования:
Знания языков: 
-Python
-SQL
-Linux shell scripts
-СС++ (gcc под Linux)
-Perl (приветствуется)
-PHP (приветствуется)

То кого тут шукають? Такого універсала, щоб одночасно ОБОВ'ЯЗКОВО знав і Пітон і С, і Перл, і ще за обідом на Вордпресі робив сайти.

Мы предлагаем:
-Работу в динамичной и дружной команде
-Возможности для личного роста и развития
-Удобное расположение офиса в комфортабельном бизнес-центре
-Бесплатные курсы английского языка в офисе 
-Оплачиваемые больничные, 24 календарных дня отпуска, государственные выходные
-Корпоративные праздники
-Чай и кофе на выбор в неограниченном количестве :)

Що значить динамічна команда? А можливість особистого розвитку? Це типу я навчуся медитації? А чим відрізняється "рост" і "развитие". Далі "удобное расположение", для кого удобне? Написали б Центр, чи біля метро Холодна Гора. Про корпоративні курси "английского" я вже промочу, то проходили в минулому. Ну і найбільше радує це звичаной "чай і кофе", і напевно не тільки мене радує, бо смайлик поставили. І це напевно стандарт, бо в кожній вакансії написано.

Ну що це за вакансія? Чи не можна розписати нормально чим займаються, якого спеціаліста хоч приблизно шукають. І це не те що єдиничний випадок, у нас всі, абсолютно всі вакансії так бездарно написані. Типу складемо якось, все одно напишуть. І вони не помиляються, напишуть звичайно, бо альтернативи ж немає.

А ще мене просто вбиває обмеження у віці. Ну яка вам різниця скільки років чи 20 чи 40? Якщо знання є в людини, то останнє ж не важливо. А ні, виявляється що у багатьох молода команда і їм буде "неудобно". А знаєте хто таку херню придумав? Це ті які на роботі не про роботу думають, а про те як побільше чаю випити з печеньками.

Хоча що критикувати, ринок розвивається, і можливо через років 20 будуть нормальні. А до тих пір треба цікаві шукати в Штатах(чи на крайняк в Європі), а про те чому ж ще й досі не поїхав туди розпишу наступним разом.

"Було майбутнє в України", я так вважав ще декілька років назад. Постійно країна змінювалася, росла. Не так швидко, але все ж. Спочатку комуніст Кравчук, потім його змінив вже напівкомуніст-Кучма, який в принципі непогано працював в економічному плані зважуючи на те становище країни. Після того до керівництва прийшов Ющенко. Якого я надзвичайно поважаю. Можливо з нього не дуже й добрий економіст, та він намагався культурно змінити країну. При ньому була повна свобода слова. Гарні дні були.

Та вибрали Януковича. Ще й досі не можу розуміти як за нього можна було голосувати. Знаєте на ньому прямо ж було написано "НЕ ГОЛОСУВАТИ, БО КАПЕЦЬ", а людям же хочеться нерви полоскотати, хочеться спробувати який-то буває капець. І вже Вітюня при владі. І чесно кажучи виходу щось з цього я не бачу! Вибрали нового Лукашенка! Можливо й на наступні вибори буде хтось інший в президентах, але він буде з донецького клану, і різниці не буде. Можливо говорити краще буде та й все.

В мене таке відчуття що це все наслідки величезного провалу 1991 року, коли вибрали Кравчука. Що Ющенко лише локальний максимум на графіку того провалу. Ну були ж прекрасні кандидати такі як Левко Лук'яненко, та ні... Народ вибрав шлях назад. Назад до диктатури. Левко Лук'яненко пів життя віддав за країну, і про це знали. Та голосували за звичайного комуніста Кравчука.

Знаєте, я навіть незнаю як тут жити. Не те що я не можу тут жити - я вже звик. Просто мені боляче якщо мої діти житимуть в такій країні. Я буду намагатися поїхати з України. Це звичайно не по геройськи, та не бачу за що боротися. Раціоналіст я, і навіть маленького шансу для перемоги не можу побачити. Головне ж в боротьбі підримка людей, а яка ж тут підтримка може бути коли Україну любить більшість лише в декількох областях.

Мені залишаєтся зараз лише поїхати восени в Львів до памятника Героя України Стапана Бандери положити квіти і промовити "Вибач Друже! Ми програємо. Нічого не можемо зробити. Нам залишається лише молити Бога. Вибач!".

Якщо в когось спитати, що їдать в Україні? То думаю досить часто будуть говорити, що сало. Сало асоціюється з Україною, і надіюсь буде асоціюватися завжди. Бо що ж може бути краще за сало!

А якщо ти програміст, то маєш просто обожнювати сало. Бо ж часу в нас завжди немає, а збігати на кухню і взяти шматочок хлібця(звично ж вже заздалегіть нарізаного в магазині), взяти з холодильника біленький, смачненький шматочок сала. Далі сало нарізати не тоненькими і не товстими шматочками, такими десь на декілька міліметрів, положити їх на хліб... А потім взяти свіженький помідор, обов'язково свіженький, порізати його на 4 частинки. І як же це гарно, що в одній руці хліб з салом, а в іншій помідор... Та хіба буває шось краще! ;) Тай все це гтується долі секунд, а сили надає націлий день. Це вам не Мівіна, що поїв, а через хвилину вже знову хочеться їсти.

Сало ж має також надзвичайно високу харчову цінність, бо в 100 грамів є приблизно 1мега калорій! Це ж скільки ТікТаків потрібно зїсти, щоб поживитися так як від сала!

Ну побіг я ще шматочком поласую...

А можливо ви спитаєте, нащо це я все розписав... А як то мовиться... "Просто так" ;)

Привіт. І знову в нас в эфірі музичні новини про нових та неординарних людей на теренах шоу-бізнесу. Тому прошу вітати в нашій віртуальній студії Маня, або Маняша. Що, не чули про неї... То я спробую описати словами: гарна блондинка, з великими очима і в спортивному костюмі ))). Трішки цей образ незвичним здається ;). Щодо стилю музики, то щось типу РнБ з великими понтами. Хоча зауважу, що я й не фанат РнБ і якби почув першу пісню "Маняша" чи "Мікрофон", то фанатом би не став... Але першою мені попалась пісня до передачі "Файна Юкрайна":

Отож, дивимося на цей кліп, точніше пісня і з фотками

Більш цікавіше дивитися це ж саме з надзвичайним поганою якостю звука та картинки, але в живу:

Що ж в інеті на ютубі ви знайдете і кліпи її і цікаві ролики, наприклад такий:

Підведем підсумки - неординарна, цікава... Вибраний трішки за різкий образ як на мене, але для шоу-бізнесу напевно це на краще. Тож я думаю, це розбишкувате дитя стане популярним. Але є й мінус - в дівчини немає сайту! Це пипець, в наш вік, коли сайт робиться за 10 хвилин, а в неї немає його. Тож чекаю поки дитинка виправиться!

І надіюсь вам дівчина також як і мені сподобалася.

PS: трішки анонсу. Зайнявся я журналістикою, а саме розмовляю з цікавими людьми. Тому десь за тиждень опублікую інтервью з одним із найвідоміших журналістів Харківщини. А десь через 2 тижня інтервью з адміністрацією відомого Харківського нічного клубу. Звичайно я і в Мані взяв би інтервью і порозпитував про творчість, але телефону її поки що не достав, але працюю над цим.

Мені чомусь дуже не подобається система освіти в Україні(та наврядчи лише мені), і не сам рівень знань, а те що занадто багато в нас бюджетників, і в результаті занадто багато отримуємо "крутих спеціалістів". Але ж всім давно відомо, що наявність диплома, і навіть тих знань що дають в університеті, майже не пригодяться в житті.

Інша проблема, це незалежне тестування, яке досить неоднозначне. З однієї сторони це добре, це трохи зменшить корупцію(крім хитро...розумних універів, які плювали на незалежне тестування і додатково проводять співбесіду). Тестування погано тим що воно дає фору більш розвинутим школам, бо ж ми знаємо наскільки школи відрізняються один від одного.

Так он, в мене така думка, що потрібно кількість бюджетників на перший курс залишити на теперішньому рівні, а потім з кожним роком навчання постійно кількість бюджетних мість зменшувати. Якщо хочеш бути на бюджеті, то повиннен бути кращим, якщо ні, то на наступний рік тебе переведуть на контракт, якщо ж немає грошей на контракт - йди працювати. Нащо тримати на бюджеті людей, які всеодно лише штани протирають. Краще ті гроші, що йдуть на стипендії пустити на більш цікавіші цілі. А так буде конкуренція, а конкуренція це завжди добре!

Чи можливо це занадто жорстоко?

Психологія корисна річ, навіть якщо прочитати лише декілька книг, то починаєш помічати деталі, що раніше не помічав. Коли я активно цікавився психологією, то перечитав десятки книг, і зараз з них майже не пам'ятаю теорії, але приктика залишилася, і зараз вже майже на підсвідомому рівні. З психологією я навчився бачити брехню, і вміти правильно брехати. Навчився бачити вразливі місця людей і за необхідністю на их впливати.

Декілька прикладів з життя:

Перший курс. Екзамен з української мови, який складається з письмової частини і усної. І от письмову частину я пишу на 3, а коли починаю усну відповідь давати, то в швидко переходжу на тему, що я з дитинства бажав вчити українську мову, але був в російськомовній школі (трішки прибрехав), а потім кажу що лише зараз розумію що без знання своєї мови, я не можу бути людиною. Та ще й намікнув що читаю Шевченка. І все, на цьому для мене екзамен закінчився отриманням законної пятірки, варто лише було знати вразливе місце людини.

Екзмент з цивільного процесу. Його здавали на 0-му поверсі, де було холодновува. І тому я десь за хвилин 30 до моєї черги на здачу екзамен, пішов і придбав станчик гарячої кави викладачці. 30 хвилин було вибрано як золоту середину. Якщо б більше часу, то відчуття комфорту вже б пішло, і ніякого впливу не отримав. Якщо б часу менше, то міг би бути запідозрений в підлабузництві. В результаті з 3-х питань білета дав відповідь лише на одне і отримав 5-тірку.

Ну що це все про екзамени, бо може хтось скаже що це неправильно, і тут варто згадати лише одну цитату.

Якщо не можеш виграти чесно, просто виграй.

І приведу ще один приклад не пов'язаний з навчанням, що стався вчора (ну вже не вчора, а трохи більше). Їздив я дивитись футбол, приїхав все супер, а потім коли зібрався додому, то помітив що не взяв права. Їду до дому потихеньку, а перед собою метрів за 200 ДАІшники стоять і один вже намірився мене зупиняти. То я зупиняюсь сам, глушу двигун, і йду в сторону них пішком. Коли підійшов, то говорю: "Привіт. Оце забув вдома документи. То я зачекаю поки ви поїдете щоб я проїхав", а потім не даючи їм відповісти і все обдумати, починаю таку розмову "А хто зараз начальник УМВС? Все Цимбалюк?", а потім говорю, що типу добре, що він змінив Вершняка і вже перевожу розмову на те як було за часів Вершняка. Розповідаю їм якусь історію, що чув, потім вони згадують якусь. І так говорили хвилин з 15, і тут один помічає машину, і говорить іншому щоб іти зупиняти, а до мене говорять "Та ти проїзжай, колего", хоча я їм не розповідав про себе абсолюно нічого. Ось так весело і цікаво з економив трохи грошей ;)

Щось я розпочав з психології, а перейшов на соціальну інженері якось не зрозмуміло. Хоча правда різиці між психологією і соціальною інженерією я не роблю.

Перейдем тепер до головної теми поста і порівняємо ці 3 міста по відношенню до незнайомих людей.

Спочатку про Харків. В цьому місті всім на всіх пофіг. Ніхто не думає про стороніх. І це всі вважаюсь абслютно нормальним. Коли приїзжаєш сюди, то повинен, або стати харків'янином за натурою, або постійно бути "ізгоєм". Ну звичайно я трішки перебільшую, але для прикладу, якщо ви в Харькові будете уступати місце пенсіонерам, дітям і т.д., то ти ніколи, ніколи не будеш їздити сидячи ;), бо завжди знайдеться якийсь "слабкий", що буде дивитись на тебе благаючима очима, а потім різко очі будуть сміятися над тобою, а інших людей хто б уступав місце, крім тебе ніколи не буде. Це все стосується лише відношення до незнайомих людей, бо якщо ти знаєш людину, то відношення до тебе звичайне людське відношення, що скрізь одинакове. Я ні в якому разі не хочу образити харків'ян, бо я ж такий самий і за ці 6 років життя в Харкові звикся з усім до такої степені, що коли я до незнайомих людей бачу інше відношення (не харківське), мені навіть це трішки чужерідним здається.

Перейдемо до наступного міста - Івано-Франківська. Коли приїхав туди, то мені потрібно було знайти "правильний" автобус, я запитав про це в касирки на автовокзалі, на що вона відповіла, що до такої станції вона не може продати білет, бо вона проїздна, а потів сказала зачекати трішки. Далі закрила касу, вийшла до мене, потім розповіла як краще доїхати, і привела до одного автобуса, сказала що він довезе, а потім ще й сказал водієві, щоб нагадав мені де виходити, і висадив мене на моїй зупинці. Після Харькова я всього цього не міг зрозуміти, відчуття було таке, що попав в іншу країну. І це був не одиночний випадок, багато випадків було що незнайомі люди до тебе відносяться як знайомі. Поки що це краще місто, яке я коли небудь бачив.

І нарешті перейдемо до Києва, граду стольного. Коли приїхав, то помітив що люди до незнайоми відносяться досить уважно, звичайно не так як в Івано-Франківську, але щось схоже на це. І спочатку навіть трішки порадів за це, але трішки уважніше придивився і помітив, що вся ця уважність не від серця, а від якихось привичок, від того що люди типу в столиці. Тобто в середині люди на незнайомих відносяться так як в Харькові, а зовні як Франківську. 

Ось такі особливості міст я помітив, отож якщо оцінювати все в 12-бальній шкалі, то отримаємо:

Відношення до незнайомих людей (середньо-статистична виборка):

1. Івано-Франківськ - 11
2. Київ - 7
3. Харків - 4

Привіт )

Десь місяць в мене "стигла" думка про створення підкаста. Але якось ніяк не міг наважитися, та й з темою підкасту важко було визначитися. І лише десь на минулому тижні зрозумів, що зміг би розповідати про певних людей, груп людей, про різні організації. І до того ж маючи юридичну освіту міг би коментувати дуже цікаві моменти. Підкаст буде щотижневий, або що 2-х тижневий. Бо точно не можу визначитися чи буду встигати записувати його.

Спочатку думав що це легко, але після запису 0-го випуска зрозумів, що дуже важко. В вступному підкасті, я в лише розповів приблизний анонс на наступні 5-ть випусків.

А саме:
- 1 - ДАІ. Нові правила. Ефективність. Адекватність працівників на місцях. Адекватність начальників і їх розпоряджень. Порушення і відповідальність. Як поводитися правильно. Як зробити так, що навіть порушивши правила вийти "сухим з води".
- 2 - Релігія. Релігійні організації. Вище духовенство, їхнє життя і їхнє виконання правил що говорять іншим.
- 3 - Життя одного дуже цікавого університету. Співвідношення того чого чекають від нього, і що він дійсно дає. Про те як професори тікають з Університету. Про неадекватність деяких людей з Університету.
- 4 - Музика. Висока і не зовсім. "Шансон". Хто його пропогандує в народі і нащо. Профдеформація.
- 5 - Криза. Її відлуння. Реагування керівництва.
- 6 - Підсумковий підкаст.
Визначення нових тем на слідуючі 5-ть випусків.

[audio]/faudio/in0.mp3[/audio]

Надіюсь Вам сподобається! До зустрічі ;)

Кадр з відео

Правду кажуть - "те що маємо не цінуємо". А особливо те, що одержали безкоштовно. Так сталося і з незалежністю. За неї боролась лише культурна еліта разом з частиною молоді (ДЯКУЮ ВАМ), а для інших це було як манна небесна. Саме тому зараз велика частина українців за паспортом не відчувають себе українцями в душі. А все це я написав після перегляду одного маленького відеоролика. Якщо чесно, то навіть не знаю хто автор. Але коли дивишся, то відчуваєш піднесення, відчуваєш гордість за Україну. Хочеться кричати - "Я - Українець".