TutaMC

Хотелось бы вспомнить рекламу одного известного украинского телеканала - "Ти не один. 1+1".

Поэтому в эту авантюру по зарабатыванию денег было внедрено 2 человека, а именно мой друг Астер и я.

Жив років з 10 без всяких весіль, а тут в один рік аж 2 весілля майже підряд. Спочатку в Ігоря, а вчора в Андрія. В Ігоря на весіллі був звичайним гостем, який прийшов щоб привітати друга і розважитися. А в Андрія прийшлося бути свідком, і я відчув весілля з іншої сторони. З тієї сторони коли на тебе покладені певні функції, певні обов'язки... Наприклад обов'язок бути веселим... з самого ранку бігали по всьому місту і вже так заморилися... але потрібно бути радісним... Хоча все таки трішки перебільшую, але одне знаю точно, що фотографуватися мені набридло як мінімум на пару місяців...

03.09.1985 року близько шостої години ранку народився маленький Ромчик... тобто я. З того часу минуло вже 23 роки і сьогодні всі вітають з цим святом.

Всі люди люблять це свято, але для мене це звичайний день. Ну чим він відрізняється від інших... ну телефонних дзвінків більше, ну ввечері вийдемо з друзями вип'ємо пивка... І все. Цей день лише одне говорить - тобі вже скільки років, а ти що достиг в цім житті... В цей день згадується, що є в житті "час" і він біжить. Біжить і не збирається зупинятись...

30.07.08

Ранком 25.07.08 приїхав в Франківськ. І такий радий... Нарешті не буде чути цих поїздових коліс. За півтори доби в потязі я полюбив літаки! Перший раз в свідомому життя знаходжусь в західній Україні. Спитав на автовокзалі білета на найближчий автобус до Ігора - але касир сказала що білети туди вона не продає, а потім розповіла як можна доїхати. Найбільш здивувало те, що вона з великим натхненням розповідала так неначе не мені потрібно було туди їхати туди, а їй. Було видно що вона хвилювалася, щоб правильно все зрозумів і легко дістався до місця.

Ми з Ігорем не бачились вже 5 років. Познайомились в ліцей, навчалися в одній групі, сиділи за однією партою. І так ми прожили 2 роки і стали друзями. А тоді навчання в інституті і нас розкидало в різні кінці країни. Та ось закінчилось навчання, а в Ігора весілля, тому вже придбав квиток на завтра і буду їхати до нього в гості. Як класно побачити друга, поговорити з ним, після такого довгого часу. Ми звичайно весь цей час телефонували один одному, але це не те. З нетерпінням чекаю зустрічі. А відтіля привезу багато фотографій!

Сьогодні телефонував мій друг Андрій і попрохав мене стати свідком на його свадьбі. Оце новина... Це було досить несподівано для мене, бо я розумію що це велика честь і велика відповідальність. Я надзвичайно зрадів. Добре коли є такі друзі, що запрошують Вас стати свідком. Отже, 5 вересня я буду зайнятий!

Ось маже 1 місяць пройшов з того часу як ми відсвяткували випускний і всі роз’їхалися по домам. Ми разом прожили 5 років, разом жили, їли, спали, сварилися і мирилися. Разом нервувалися на екзаменах і разом раділи феєрверкам. Але ж життя не стоїть на місці і вони вимагає роз`їхатися... А вчора так вийшло що зібрались разом троє одногрупників: Я і два Слави. Поспілкувалися, позгадували навчання, прогулялися по місту, від нічого робити провели розвідку району Шанхай.