З самого дитинства втікав від стабільності. Спочатку після 9-того класу пішов навчатися в юридичний ліцей в Києві, тому що в школі було все занадто стабільно. Після закінчення ліцею не пішов в київський міліцейський універ, бо туди брали ліцеїстів без екзаменів, а поступив в харківський універ.

Рік назад був випуск, і після нього я б міг зробити добру кар'єру в міліції, наприклад, пропонували роботу в УБОЗі в Києві, в ДАІ також в Києві, а якщо поближче то міг піти і в Полтавський УІТ працювати. Але не хотів, і хоча можливо здається так не зробив тому що не люблю міліцію (хоча це й правда відносно начальства і якоїсь частини міліціонерів), але основна причина в тому що як би пішов туди робити, то з точністю в 99% зміг би сказати, що буде зі мною через рік, де буду я через 10 років, де через 30. І можливо навіть вгадав би де мене похоронять через так років з 80.

Але ні, я так не хочу. Не хочу я стабільності. Хочу постійних змін, і навіть не важливо, що інколи вони бувають негативними. Для мене краще негативні зміни, ніж стабільність. Хоча правда негативних змін поки що майже не зустрічав...

І ось пройшов з дня випуска однин рік, я не пішов в міліції, а влаштувався в ХІРЕ. Познайомився з багатьма цікавими людьми. Отримав нових справжніх друзів... І неначе все й супер, але зараз(точніше десь з місяць чи два назад) в мене знову починає з'являтися почуття стабільності, я вже знаю що буде завтра, післязавтра, через місяц. І це мене вбиває морально. Тому постав перед вибором, як щось змінити, які зміни вибирати. І одним з швидких варіантів, є знайти роботу десь подалі від поточної стабільності. Спочатку було запропоновано гарну роботу в Санкт-Петербурзі, але я відмовився, бо це не значні зміни. Десь місяц назад пропонували також цікаву роботу в Києві, а це ще менші зміни.

Щоб було значне, я вважаю потрібно поїхати і спробувати попроцювати за кордоном. І на це зараз направлена велика частина моєї діяльності. Англійський я вважаю знаю вже на рівні достатньому для спілкування, тому залишилося вибрати країну. І поки що в умі є дві цікаві англорозмовляючі: Англія і США. Англія, тому що не далеко. А США - тому що це мрія навіяна фільмами. І я знаю, що навіть якщо поїду в Англію, то через рік все одно переберусь в США. Так що Англія можу бути лише перевалочним пунктом.

І от сьогодні остаточно завершив своє перше англійське резюме і порозсилав на Англію штук 10 резюме, і на США штук 10. Розсилав швидко, малодивлячись на фірми що пропонували роботу, навіть зарплатою не цікавився. І незнаю скільки пришлють відповідь. Але якщо хоч одна фірма відповість, то це буде гарний результат... І буду продовжувати вивчати іноземний ринок, мову і розсилати резюме.

Про наступні події, що трапляться в першу чергу буду вас, мої друзі, інформувати.

Продовження скоро буде...

Цікаві зміни

19 Липня 2008

Коли опобліковував статті, то в багатьох моментах в голові виникала думка - "Який же я був дурень":). Я описував те що на справді не було. Не було справжнього кохання. Було лише егоїстичне моє єство. Чому так? Зараз поясню. Коли навчався в Університеті, то на паралельному потоці навчалася одна дівчина. І дуже багато людей вважали її гарною і відкрито про це говорило. І саме в цій ситуації винирнуло така думка: "Що я найкращий і моя дівчина також повинна бути найкраща". Це правильна думка, але вона була використана в неправильному контексті. Оце дурненький був!!! В той час я не хотів розуміти, що найкраще для когось не завжди найкраще для мене. Оцінював людину за якимось об’єктивними критеріями... Навіть соромно за себе. Зараз я радий, що вона ніяк не відреагувала на мене, можливо бачила справжню ціль. Бажання стати "Крутим чуваком" в Університеті. Хоча бажання бути "крутим" все ж таки здійснилося, бо в мене дуже багато друзів серед курсантів, серед викладачів, багато мене знали, всі поважали мої думки. Консультував по багатьох питаннях не тільки одногрупникам, а й викладачам, які за час навчання стали друзями. А також це все дало початок для прояву себе в ролі письменника. Тому навіть мерево інколи корисне.

 
 
spirt40@gmail.com