TutaMC

Молодь, молодь. Досить часто вони не розуміють елементарних речей, хоча постійно вважають себе такими розумними, такими мудрими і ніколи не прислухаються до слів та порад старших. Ну можливо й моїх порад не почують, але все ж скажу одну річ, яку напевно чули надзвичайно багато раз, прохаю вас – зрозумійте її, зрозумійте те що «потрібно жити так неначе завтра не буде». Прийміть серцем це.

В старості є одна річ, яку більшість вважають негативом, але мені вона подобається – це далекозорість. Нехай мені складно читати газети, але ж тепер можу скільки цікавих речей бачити зі свого балкону. Я й раніше багато бачив через об’єктив свого фотоапарату, але зараз коли бачу все своїми очима, то сприймаю зовсім по різному.

Кожного дня виходжу на балкон і бачу новий фільм – в кінотеатрі завжди буде скучно, бо легко дізнатися кінець фільму, але ж світ навколо цікавіший, бо в ньому мені складно вгадати що буде і це незважаючи на те, що досить гарно знаю людей. А до того ж вид з мого вікна надзвичайний. І екран побільше чим в кінотеатрі…

Далі...

Нещодавно мене поставили перед фактом, що я великий егоіст і не люблю нікого крім себе, а щоб виправити це потрібно щоб було щось за ким потрібно піклуватися. І в якості тренувального апарату було запропоновано привезти мені рибок. Ну від цього прийшлося мені довго відбиватися, і піти на компроміс і в якості обьекта було погоджено і вибрато квіти. Отож сьогодні пішов до "Епіцентру" десь з годинку другу помучив консультантів, довідався надзвичайно багато інформації і врешті решт взяв собі фіалку. Тепер за нею піклуюся, спочатку поставив поки світло було на підвіконник, а під вечір забрав подалі від вікна, щоб не мерзла. Надіюсь що в мене вийде за неї дивитися. А ще стоїть така надзвичайно важлива задача, як посадити що одну фіалку, там є такі неначе пагінці і напевно завтра потірбно їх посадити. Ну побіг я читати форуми про квіти ) ПС: квітку назвав NАle Junior, або Нелі молодша

Твоя черствість

Далі в діло вступив Скептик. Він занудьгував за своїми рахівницями. Надивився фільмів про кохання. Й трішки подумавши, вирішив знайти дівчину. І якраз у той час до своєї бабусі в гості приїхала дівчина з Росії – Марина. Ти-Скептик почав із неї зустрічатись, а коли в кінці літа вона поїхала додому, то почалась переписка, яка тривала десь пів року. Аж поки Романтику стало соромно за дії свого друга, бо розумів, що майбутнього в їх відносинах немає, а чим більше він бреше Марині, тим гірше буде розлучення. Романтик написав Марині листа про припинення всіх відносин. Це було трохи боляче, бо через нудьгу твоєї скептичної частини страждала невинна дівчина. Потім після цього розриву, яке було дуже болюче для неї, вона досить різко змінилась в гіршу сторону. Як мені розповідали – закинула мистецтво, спорт, почала досить легко себе поводити. І в цьому є твоя вина. Як би склалось її життя, як би не те перше кохання до т-е-б-е? Цього не знаю навіть я. Але коли згадую, то на душі гірко. І тобі гірко? Ні? А чому ти інколи перечитуєш її листи, переглядаєш її чудові картини. Пам’ятаєш, про всі свої перемоги вона перш за все ділилась з тобою. Маринка тоді всіх людей малювала чомусь із блакитними очима. А той пейзаж, що зайняв перше місце на конкурсі. Та фігура, що вдалині стоїть біля річки чомусь так схожа на тебе. Її листи ти зберігай. Вона тебе, напевно, і зараз пам’ятає, і постійно згадує останній поцілунок. Його ніжність… Щось я забалакався, і майже забув сказати про головне – за цей поступок ти був покараний на одне нещасливе кохання. Несправедливо? Тобі краще знати, але покарання в будь-якому випадку буде.

Далі...

В мене є така привичка, що я всім говорю що кохаю їх. Наприклад завжди коли йшов з Університету, то з друзями прощався словами - "Пока, цілую, люблю". І мені деякі говорять що так неправильно, що кохання це таке слово, що його не можна говорити просто так. Але я вважаю що це потрібно говорити завжди і майже кожному. Ну говорити звичайно з різною інтонацією. Для друзів з однієї інтонацією, щоб вони розуміли що вони для мене ДРУЗІ. В інших випадках з іншою інтонацією. Згідно здається Біблії є чотири вида кохання:

1. кохання до Бога
2. кохання до батьків
3. кохання до друзів
4. кохання до жінки

І тому я всім кажу що кохаю. Бо (майже) усі з ким я спілкуюсь є моїми друзями.

Коли опобліковував статті, то в багатьох моментах в голові виникала думка - "Який же я був дурень":). Я описував те що на справді не було. Не було справжнього кохання. Було лише егоїстичне моє єство. Чому так? Зараз поясню. Коли навчався в Університеті, то на паралельному потоці навчалася одна дівчина. І дуже багато людей вважали її гарною і відкрито про це говорило. І саме в цій ситуації винирнуло така думка: "Що я найкращий і моя дівчина також повинна бути найкраща". Це правильна думка, але вона була використана в неправильному контексті. Оце дурненький був!!! В той час я не хотів розуміти, що найкраще для когось не завжди найкраще для мене. Оцінював людину за якимось об’єктивними критеріями... Навіть соромно за себе. Зараз я радий, що вона ніяк не відреагувала на мене, можливо бачила справжню ціль. Бажання стати "Крутим чуваком" в Університеті. Хоча бажання бути "крутим" все ж таки здійснилося, бо в мене дуже багато друзів серед курсантів, серед викладачів, багато мене знали, всі поважали мої думки. Консультував по багатьох питаннях не тільки одногрупникам, а й викладачам, які за час навчання стали друзями. А також це все дало початок для прояву себе в ролі письменника. Тому навіть мерево інколи корисне.