TutaMC

Жив років з 10 без всяких весіль, а тут в один рік аж 2 весілля майже підряд. Спочатку в Ігоря, а вчора в Андрія. В Ігоря на весіллі був звичайним гостем, який прийшов щоб привітати друга і розважитися. А в Андрія прийшлося бути свідком, і я відчув весілля з іншої сторони. З тієї сторони коли на тебе покладені певні функції, певні обов'язки... Наприклад обов'язок бути веселим... з самого ранку бігали по всьому місту і вже так заморилися... але потрібно бути радісним... Хоча все таки трішки перебільшую, але одне знаю точно, що фотографуватися мені набридло як мінімум на пару місяців... А тепер про гарні моменти. Сам розпис проходив в центральному палаці Харкова, і можу сказати що це дуже класно. Інтер'єр, музика, церемонія... Все було по вищому класі. Далі було стандартне фотографування, але під час цього дізнався про чудове місце Харкова - "ботанічний сад". Він знаходиться в парку Шевченка і це дивовижно. Такі чудні дерева, кущі, квіти... є маленький водоспадик, ставочок з чудними рибками. Всім раджу сходити... Наступні ж етапи весілля були в принципі стандартними. А зараз чекаю, коли Андрій принесе фотографії, які обіцяю відразу опублікувати.

Костюми... Дехто тільки в них і ходить, а я чомусь їх не міг терпіти. Немовби й нечасто приходилось їх одягати, але ту скованість що костюми давали незлюбив. Місяць назад попрохав мій друг Андрій бути свідком на його весіллі... і я погодився. А коли до весілля залишилось декілька днів, то зрозумів що потрібно йти купляти для цієї події. Спочатку роздумував придбати простий дешевий костюм, щоб одягти один раз і викинути, але все ж вирішив придбати гарний костюм, щоб як то кажуть "було" на майбутнє. Серед магазинів був вибраний бутік Михайла Вороніна на вулиці Сумській, і не помилився. В цьому магазині не помітив жодних недоліків - широкий вибір, висока якість, а головне - персонал. До мене відразу підійшли консультанти Діма і Оксана та й почали допомагати вибирати. І що особливо - це те що вибирали з "душею". Після десь 2-х годинних примірянь костюм був придбаний, а точніше замовлений, бо його ще взяли підганяти особисто під мене. Після цієї прогулянки моя нелюбов до костюмів розтанула, і зараз з цього може вийти або нейтральне відношення, або навіть велика прив'язаність.

26.07.08 День весілля. Велика подія не тільки для Ігора і Іри, а й для мене, бо ніколи ще не був на весіллі... Ну перш ніж розповідатиму - подивіться фотографії як самого весілля так і інших подій http://picasaweb.google.com.ua/spirt40/ruTNFC Хронологія весілля: 10.00 Сіли по машинах і приїхали в Франківськ 11.00 Фотографування в фотостудії 12.00 Прогулянка по Франківську з фотографуванням 13.00 Вернулись додому 14.00 Попереднє застілля 15.00 Молодий іде забирати молоду 15.30 Молодята просять в батьків благословіння 17.00 Вінчання в місцевій новій церкві 17.30 Офіційна реєстрація шлюбу в РАГСІ 18.30 Застілля 8.00 наступного дня Закінчення застілля Тепер деякі цікаві моменті... За декілька днів до весілля в молодого на вхідних воротях встановлюють смереку, а в молодої роблять зі смереки "каблук" Напередодні молода разом з 3-ма дружками вдягаються в українські костюми і ходять запрошують на весілля. А десь ввечері сестра нареченої приносить нареченому весільну сорочку. Після фотографування молодята піднімають бакали з шампанським, і цікаво що ці бакали зв'язані між собою. Благословіння молодята отримують у всіх близьких родичів три рази, при чому не піднімаючись з колін. Я їм співчував в цей час, особливо Ірі... Напевно досить важко проходити на колінах хвилин з 10 в весільній сукні! Ну напевно чим тяжче отримати благословіння, тим краще саме благословіння! Спочатку узаконюють своє весілля перед Богом, а потім перед державою На весіллі було десь 300 чоловік!!! Застілля було більше ніж 12 годин! І більшість витримало, хоча я не привикший до такого пішов спати близько 5-тої години... Надзвичайно цікаві танці - але кращий це танець голубки... Розповісти про нього не можливо - потрібно лише бачити! Насправді було ще багато іншого цікавого... День такий насичений - що не те що пробіг... пролетів! Добавлю лише те, що я бажаю моїм друзям Ігорю і Ірі багато багато щастя, щоб кожен день в їньому спільному житті був наповнений лише коханням, радістю, посмішками... Вони цього достойні!

Ранком 25.07.08 приїхав в Франківськ. І такий радий... Нарешті не буде чути цих поїздових коліс. За півтори доби в потязі я полюбив літаки! Перший раз в свідомому життя знаходжусь в західній Україні. Спитав на автовокзалі білета на найближчий автобус до Ігора - але касир сказала що білети туди вона не продає, а потім розповіла як можна доїхати. Найбільш здивувало те, що вона з великим натхненням розповідала так неначе не мені потрібно було туди їхати туди, а їй. Було видно що вона хвилювалася, щоб правильно все зрозумів і легко дістався до місця. Досить незвично бачити таку доброзичливість! Ну можливо це випадковість! Подивимось... Автобус на Надвірну. Білет до Ігоря коштує 3 гривні... І ось ми їдемо, і їдемо, і їдемо... Ну я ж заплатив лише 3 гривні, не може ж так дешево транспорт коштувати, що вже скільки проїхали. Ще раз нагадую водію щоб не забув зробити зупинку. Приїхали... Досить дешевий транспорт, вдома така б дорога коштувала як мінімум гривень 5. А ось і Ігор! Я ж його не бачив 5 років! А він навіть не змінився з того часу. Таке відчуття, що й не було тих 5-ти років. Немовби ми роз'їхались на 2 місяці на літні канікули. Таки радий його бачити! Ми з ним прожили два роки в сусідніх кімнатах, навчалися в одному класі і сиділи за однією партою! Були, є і будемо справжніми ДРУЗЯМИ! До речі, приведу причину мого приїзду. Орфографія збережена, лише закриті деякі особисті дані. Оригінал зберігався 5 років в мене, а тепер його листом направлю до Ігора.

Договір Я, Ігор, зобов'язуюсь запросити Романа на свою сватьбу, а якщо не запросю, то я буду винен йому ящик пива.

Я, Роман, зобов'язуюсь подарувати Ігорю на сватьбу ящик пива, якщо він запросить мене на сватьбу.

На жаль, дати підписання немає, але наскільки пам'ятаю це був десь 2003 рік. Далі було знайомство з мамою Ігоря, з дружиною, з Мирославою, з сестрою молодої, з батьками молодої, ну і з ще багатьма. Трохи розповім про Мирославу... З нею я знайомий дуже давно, знайомий десь років вже з 6. Ми досить довго переписувалися, обмінювалися фотографіями. Хоча потім вже якось перестали писати листи... До речі, всі листи десь вдома зберігаються. День досить швидко пробіг через те, що був надзвичайно насиченим - зустріч, знайомства, прогулянка по Франківську, прикрашання шалашу. Хоча навіть не відчувається втома - це все чудодійна природа, чисте повітря! Краса! А ось і молодий:

Ми з Ігорем не бачились вже 5 років. Познайомились в ліцей, навчалися в одній групі, сиділи за однією партою. І так ми прожили 2 роки і стали друзями. А тоді навчання в інституті і нас розкидало в різні кінці країни. Та ось закінчилось навчання, а в Ігора весілля, тому вже придбав квиток на завтра і буду їхати до нього в гості. Як класно побачити друга, поговорити з ним, після такого довгого часу. Ми звичайно весь цей час телефонували один одному, але це не те. З нетерпінням чекаю зустрічі. А відтіля привезу багато фотографій!

Сьогодні телефонував мій друг Андрій і попрохав мене стати свідком на його свадьбі. Оце новина... Це було досить несподівано для мене, бо я розумію що це велика честь і велика відповідальність. Я надзвичайно зрадів. Добре коли є такі друзі, що запрошують Вас стати свідком. Отже, 5 вересня я буду зайнятий!