За свої роки встиг передивитися дуже багато молодіжних телесеріалів. Дивився їх в через те, що ніколи не міг робити лише одну справу. Якщо щось читаю, то дивлючь телевізор, якщо щось пишу, то також дивлюсь телевізор, малюю – і знову дивлюсь телевізор. Не можу змалечку концентруватися на одній справі...
З усіх серіалів лише сьогодні я зрозумів, що найбільш близькими мені був серіал "Друзі". Дивився їх багато в дитинстві, але тоді якось не показували останніх серій...
А ось учив англійську мову шляхом перегляду цього серіалу. І звичайнож вибрав своїх любимих Друзів... І якось все постійно пришвидшував процес перегляду – намагався побачити все нові й нові серії швидше.
При перегляді "Друзів" я жив з ними, переживав їхню радість і їхню біль, можливо навіть намагався колись щось їм підказати, попередити, чи якось допомогти коли в них були проблеми... Я любив їх... А чому любив?.. Люблю їх!!!
Але сьогодні подивився останню серію – і я заплакав. Відчуття таке неначе щось розбилось, неначе чогось нестало. Дійсно боляче на душі. І чомусь ця біль надзвичайно сильна! Навіть незнаю... Рідко раніше відчував такий сильний біль. Навіть коли розходився в дівчатами, то не відчував такого. Все це мені складно пояснити. Звичайно я розумію що це була гра акторів, що це кіно. Але гра феноменальна. Феноменальний сценарист. Феноменальні актори, режисери і інші. Все феноменально – якщо вдалося так врізатися в серце.
Хоча зараз думаю що напевно тут ще й в додачу свою роль (і не маленьку) зіграв фактор аналогічної ситуації що склалася в звязку з закінченням інституту...
Не знаю...
Зараз можу лише сказати те, що ще передивлюсь цей прекрасний серіал не один раз, ми ще з вами зустрінемося друзі! ;)
