Сьогодні розпочинаєнься лотарея ГрінКард. Мабуть не знайдеться людини, яка про неї нечула. І напевно це єдина лотарея, в яку грає весь світ. А виграти в ній можна не гроші, а лише маленьку пластикову картку, що дозволяє вам постійно жити в Америці і мати всі права, що й громадяни, крім виборних прав.
В цьому році я також буду подавати документи, бо жити в Америці - моя мрія, давнішня мрія, найбільша мрія.
Я хочу поїхати в іншу країну, тому що я слабкий до зовнішнього впливу. Я не маю товстої шкіри, яка б змогла захистити мене. Хочу переїхати в країну, де бидла трішки менше ніж у нас. Країну, де люди не плюють, де не кидають окурок на землю, а не в мусорку що стоїть біля мусорки. Туди, де більше посміхаються, нехай це і в більшості не справжня посмішка, але це краще ніз справжній оскал. Я не кажу в абсолютних значеннях, я лише в відсоках. Я точно знаю, що скрізь є різні люди, але я враховую процентне співвідношення. І я ніяким чином не хочу нікого образити.
Кажуть, що якщо хочеш щось змінити, то почни з себе, і це напевно правильно, якби я мав вічність. Але мені даровано лише коротке життя, яке я хочу прожити суперово, а не чекати поки інші зміняться.
Це не означає що я не люблю батьківщину. Це лише означає що я занадто слабкий, щоб жити тут.
Зараз я маю всього вдосталь. Я маю прикольну роботу і навіть не одну, я маю дуже велику зарплату, я маю багато найкращих в усьому світі друзів, в цьому році я відпочивав напевно більше ніж за все життя разом взяте. Але ми живем в соціумі, і від нього я ніяк не можу втекти. Повторюся, що я заслабкий щоб жити в цім соціумі.
І я завидую тим хто має товсту шкіру і не звернає уваги на соціум. Я завидую вашій силі. Завидую тому що вам нікуди не треба їхати. Якби я міг, я б залишився і нікуди б не їхав.
Тож я подаю заявку, і буду чекати, вірити і надіятися, що виграю! Хоча можливо це все не так, і поживши там трішки я зрозумію, що помилявся і повернусь назад... Все може бути, але що б знати то треба спробувати.
