Один погляд, один танець

Швидко прийшла весна, і ти з хлопцями поплентався на дискотеку. Ти відверто нудьгував. Але раптом зустрівся поглядом із чорними очима, які пронзили тебе наскрізь. Не думаючи ні про що, крім тих очей підійшов і запросив на танець. Згодилась. Було таке відчуття, що ти танцював не декілька хвилин, а декілька годин. Ти й зараз пам’ятаєш її очі, усмішку. Вона була просто… Я не можу підібрати слів. Ти ж балбес поки дивився в її очі встиг декілька разів наступити їй на ногу. Після танцю вона попросила почекати, сказавши, що скоро повернеться. Ти довго чекав, декілька разів обійшов район поблизу, але… не знайшов. Вона зникла без сліду. Багато хто її пам’ятав, але ніхто її не знав. Підійшов до кінця шістнадцятий рік життя. Ти став трішки дорослішим. На щастя, ти зберіг свою душу відносно чистою. Ти залишався таким же романтичним, ніжним, добрим… І саме тому тобі прийдеться стати особистістю. Бути не таким як інші! Давай продовжимо згадувати й трішечки аналізувати… але в наступний раз.

Далі...

Крок.Частина 2.

25 Січня 2009

Твоя черствість

Далі в діло вступив Скептик. Він занудьгував за своїми рахівницями. Надивився фільмів про кохання. Й трішки подумавши, вирішив знайти дівчину. І якраз у той час до своєї бабусі в гості приїхала дівчина з Росії – Марина. Ти-Скептик почав із неї зустрічатись, а коли в кінці літа вона поїхала додому, то почалась переписка, яка тривала десь пів року. Аж поки Романтику стало соромно за дії свого друга, бо розумів, що майбутнього в їх відносинах немає, а чим більше він бреше Марині, тим гірше буде розлучення. Романтик написав Марині листа про припинення всіх відносин. Це було трохи боляче, бо через нудьгу твоєї скептичної частини страждала невинна дівчина. Потім після цього розриву, яке було дуже болюче для неї, вона досить різко змінилась в гіршу сторону. Як мені розповідали – закинула мистецтво, спорт, почала досить легко себе поводити. І в цьому є твоя вина. Як би склалось її життя, як би не те перше кохання до т-е-б-е? Цього не знаю навіть я. Але коли згадую, то на душі гірко. І тобі гірко? Ні? А чому ти інколи перечитуєш її листи, переглядаєш її чудові картини. Пам’ятаєш, про всі свої перемоги вона перш за все ділилась з тобою. Маринка тоді всіх людей малювала чомусь із блакитними очима. А той пейзаж, що зайняв перше місце на конкурсі. Та фігура, що вдалині стоїть біля річки чомусь так схожа на тебе. Її листи ти зберігай. Вона тебе, напевно, і зараз пам’ятає, і постійно згадує останній поцілунок. Його ніжність… Щось я забалакався, і майже забув сказати про головне – за цей поступок ти був покараний на одне нещасливе кохання. Несправедливо? Тобі краще знати, але покарання в будь-якому випадку буде.

Далі...
 
 
 
Роман Хоменко aka PresidentUA
mail/jabber: spirt40@gmail.com