Психологія корисна річ, навіть якщо прочитати лише декілька книг, то починаєш помічати деталі, що раніше не помічав. Коли я активно цікавився психологією, то перечитав десятки книг, і зараз з них майже не пам'ятаю теорії, але приктика залишилася, і зараз вже майже на підсвідомому рівні. З психологією я навчився бачити брехню, і вміти правильно брехати. Навчився бачити вразливі місця людей і за необхідністю на их впливати.
Декілька прикладів з життя:
Перший курс. Екзамен з української мови, який складається з письмової частини і усної. І от письмову частину я пишу на 3, а коли починаю усну відповідь давати, то в швидко переходжу на тему, що я з дитинства бажав вчити українську мову, але був в російськомовній школі (трішки прибрехав), а потім кажу що лише зараз розумію що без знання своєї мови, я не можу бути людиною. Та ще й намікнув що читаю Шевченка. І все, на цьому для мене екзамен закінчився отриманням законної пятірки, варто лише було знати вразливе місце людини.
Екзмент з цивільного процесу. Його здавали на 0-му поверсі, де було холодновува. І тому я десь за хвилин 30 до моєї черги на здачу екзамен, пішов і придбав станчик гарячої кави викладачці. 30 хвилин було вибрано як золоту середину. Якщо б більше часу, то відчуття комфорту вже б пішло, і ніякого впливу не отримав. Якщо б часу менше, то міг би бути запідозрений в підлабузництві. В результаті з 3-х питань білета дав відповідь лише на одне і отримав 5-тірку.
Ну що це все про екзамени, бо може хтось скаже що це неправильно, і тут варто згадати лише одну цитату.
Якщо не можеш виграти чесно, просто виграй.
І приведу ще один приклад не пов'язаний з навчанням, що стався вчора (ну вже не вчора, а трохи більше). Їздив я дивитись футбол, приїхав все супер, а потім коли зібрався додому, то помітив що не взяв права. Їду до дому потихеньку, а перед собою метрів за 200 ДАІшники стоять і один вже намірився мене зупиняти. То я зупиняюсь сам, глушу двигун, і йду в сторону них пішком. Коли підійшов, то говорю: "Привіт. Оце забув вдома документи. То я зачекаю поки ви поїдете щоб я проїхав", а потім не даючи їм відповісти і все обдумати, починаю таку розмову "А хто зараз начальник УМВС? Все Цимбалюк?", а потім говорю, що типу добре, що він змінив Вершняка і вже перевожу розмову на те як було за часів Вершняка. Розповідаю їм якусь історію, що чув, потім вони згадують якусь. І так говорили хвилин з 15, і тут один помічає машину, і говорить іншому щоб іти зупиняти, а до мене говорять "Та ти проїзжай, колего", хоча я їм не розповідав про себе абсолюно нічого. Ось так весело і цікаво з економив трохи грошей ;)
Щось я розпочав з психології, а перейшов на соціальну інженері якось не зрозмуміло. Хоча правда різиці між психологією і соціальною інженерією я не роблю.
Перейдем тепер до головної теми поста і порівняємо ці 3 міста по відношенню до незнайомих людей.
Спочатку про Харків. В цьому місті всім на всіх пофіг. Ніхто не думає про стороніх. І це всі вважаюсь абслютно нормальним. Коли приїзжаєш сюди, то повинен, або стати харків'янином за натурою, або постійно бути "ізгоєм". Ну звичайно я трішки перебільшую, але для прикладу, якщо ви в Харькові будете уступати місце пенсіонерам, дітям і т.д., то ти ніколи, ніколи не будеш їздити сидячи ;), бо завжди знайдеться якийсь "слабкий", що буде дивитись на тебе благаючима очима, а потім різко очі будуть сміятися над тобою, а інших людей хто б уступав місце, крім тебе ніколи не буде. Це все стосується лише відношення до незнайомих людей, бо якщо ти знаєш людину, то відношення до тебе звичайне людське відношення, що скрізь одинакове. Я ні в якому разі не хочу образити харків'ян, бо я ж такий самий і за ці 6 років життя в Харкові звикся з усім до такої степені, що коли я до незнайомих людей бачу інше відношення (не харківське), мені навіть це трішки чужерідним здається.
Перейдемо до наступного міста - Івано-Франківська. Коли приїхав туди, то мені потрібно було знайти "правильний" автобус, я запитав про це в касирки на автовокзалі, на що вона відповіла, що до такої станції вона не може продати білет, бо вона проїздна, а потів сказала зачекати трішки. Далі закрила касу, вийшла до мене, потім розповіла як краще доїхати, і привела до одного автобуса, сказала що він довезе, а потім ще й сказал водієві, щоб нагадав мені де виходити, і висадив мене на моїй зупинці. Після Харькова я всього цього не міг зрозуміти, відчуття було таке, що попав в іншу країну. І це був не одиночний випадок, багато випадків було що незнайомі люди до тебе відносяться як знайомі. Поки що це краще місто, яке я коли небудь бачив.
І нарешті перейдемо до Києва, граду стольного. Коли приїхав, то помітив що люди до незнайоми відносяться досить уважно, звичайно не так як в Івано-Франківську, але щось схоже на це. І спочатку навіть трішки порадів за це, але трішки уважніше придивився і помітив, що вся ця уважність не від серця, а від якихось привичок, від того що люди типу в столиці. Тобто в середині люди на незнайомих відносяться так як в Харькові, а зовні як Франківську.
Ось такі особливості міст я помітив, отож якщо оцінювати все в 12-бальній шкалі, то отримаємо:
Відношення до незнайомих людей (середньо-статистична виборка):
- Івано-Франківськ - 11
- Київ - 7
- Харків - 4
PS: це порівняння лише і виключно до відношення до незнайомих людей.
Харківський дельфінарій побудували нещодавно. Памятаю коли перший раз туди зайшов, взнав ціну білета в 80грн., та й подумав що ну нафіг - це ж можна два раза в кіно сходити.
