TutaMC

Шоста година ранку. Зліва від мене деревце інжира, справа гілочка винограду. Сонце не жарить, але й не дає відчути прохолоду. Під невеличким навпіврозорим накриттям стоїть диванчик, стіл, і розетка з під'єднаним ноутбуком. Спокійну пісню природи під управлінням майже напомітного вітерку перериває якась mp3-тришка з поганеньких влаштованих колонок ноута - це для мене тиша. В цей час навіть відсутність інтернета не заважає.

Десь за годинку тиша розтає. Її розганяють друзі, що нарешті відкрили очі. На столі ноутбук подвигається, вивільняє місце для ранкових бутербродів з червоною ікрою, та чарочок з вином.

І хіба це не рай, а можливо саме в цім щастя. Саме в такі моменти я люблю Ялту.

Ну на цьому літературної мови досить, і хто любить Ялту краще далі не читати. Бо досить вже позитиву. Все в ній побудовано, щоб збивати гроші нізафіг - і всі тільки про це і думають.

Отже, коли знаходитися в своїм дворику, то Ялта причудова, точніше клімат Крима суперовий. Але якщо вийти за ці межі, то відкриваються всі негативні сторони. Сам сервіс в більшості випадків знаходиться на 0 рівні, таке відчуття що навколо одні бариги якісь бігають і пробують тобі продати якусь фігню. При чому всі хочуть за ці фігові послуги нереальні суми грошей. За цю сумму в Турції чи в Єгипті намагалися б зробити все по вищому сорту. А в нас же народ такий, типу я сюди приїхав і відразу їм за все винен кучу грошей. Ось наприклад, вирішили відвідати "Ласточкине гніздо". Хотіли спочатку під'їхати до нього, але виявилося що біля нього територія санаторію якихось супер модних чуваків митників. Нам навіть сказали "Ви що туди їхати, там охорона! і погано тривожити митників". Мені чесно пофіг на тих чувачків, але чому через них мені потрібно фігарити фіг зна скільки пішком? Якщо понастроювали своїх лоховських савдеповських санаторіїів, то чому через них я не можу пройти і скористатися своїм правом вільного пересування і вільно відвідати історичну пам'ятку? Мені прийшлося обходити, тому санаторій митників повний сакс.

Ну добре поставили ми машину на дорозі біля драбинки що йде до того гнізда. А тут вже біжить чувак і бере за парковку 20 грн. Яка к фігу парковка, ніщо не оборудовано, ніхрена не роблять, а баблос за те що все одно ставить машину на дорозі вимагають грошей. Одним словом, ці паркувальники - також повний-пре-повний сакс.

Минулий тиждеть відпочивав від усього. І в тому числі від інтернету, тому й в блог нічого не писав. Але в цей час всі свої думки записував в текстовий файлик, тому зараз буду кожен день публікувати по одному запису. Десь записів з 7 маю.

А в цей час підготуюся до великого циклу постів про використання науки в хакінгу, де ми будем розробляти потроху архітектуру ботнета з використанням математики, при чому ці пості будуть на англійській мові. Ну по крайній мірі я так запланував, а потом подивимось чи получиться. А на російській мові в 8-мому випуску Хакера буде велика стаття на цю тематику. Також всі ці статті будуть публікуватися в англомовних виданнях.

В плані статтей розробка архітектури ботнету, з подальшою реалізацією і уточненням її.

Також в планах трохи розповісти про Django, думаю ця тема буде цікавою. Ця тема буде скоріше всього в скрінкастах.

Ну це поки що плани, які я надіюсь виконати ;)

Десь в Чугуївських лісах, чи може в Зміівських, а точніше між ними, є маленький лісок - кілометрів зо 10 має в діаметрі. І неначе й звичайнісінький ліс, але має оду чудернатську річ, якщо подивитись на карти, то можем побачити як через весь ліс йде лінія високовольтної напруги. І йде вона до якогось села в 100 домів. Якось дивно... Тому зібрали з другом розвідувальну групу, взяли GPS-навігатор, доїхали до краю ліса, і по GPS-су пішли прямо в центр лісу до високовольтки.

На початку розвід операції знайшли покинуту базу відпочинку, яка вже дуже давно позаростала, будинки наполовину поруйнувалися, але все це цікаво виглядає - бо відразу здається що ти попав в СССР, що тут зараз приїхала група з якогось заводу, всі відпочивають, бігають. Відразу можна зрозуміти, що, наприклад, по цій доріжці ходили до річки, а тут була їдальня. А тут якийсь актовий зал... Але це ж не основна задача, тому ми пішли далі... Про сам похід через ліс нічого цікаво сказати не можна... було важко йти без дорожок, через кущі і в основному в гору, але все це банально. Ну блукали ми так по лісу досить довго, а вже десь о після обіду знайшли те що шукали...

Представте собі, що йдете по куширях, а тут спереді бачете бетоновану дорогу в центрі лісу. І це все секретна база протиповітряної оборони, що була покинута нашою армією десь в 1996 році. Але від того, що вона покинута навіть цікавіша. В нас була карта самої бази, але вона була настільки далека від реальності, що майже не пригодилася. Так от на території бази ми знайшли багацько якихось складів. Зверху них насипаний грунт, на якому росте трава і дерева - для маскування. В середині складів якісь квадратні бетонні блоки. І одна з теорій, що саме зверху бетонних блоків лежали ракети. Але з усіх складів найбільше виділяється лише один своєю укріпленістю, бо лише він окремо огорожений, має власне КПП, має декілька протиударних укріплень, а в середині має якісь кімнати, з окремим входом.

Також по базі багато невеликих колодязів метрів на 3 в яких часто валяються драбини, що раньше по них спускалися в низ, тільки нащо вони? - ми не зрозуміли. Але навколо деяких є екскаваторні ями, тобто коли виїзжали вояки, то щось забирали відтіля.

Ще ми знайшли 2 бункери, досить цікаво б було зайти в середину, але ми, нажаль, не взяли ліхтарі. Спробували зайти туди з телефонами, але від них в повній темноті не було жодної користі.

Також знайшли гаражі і ремонтні блоки. Недалеко від них стояла казарма на 3 поверхи. Ще зустрічали багато різних споруд, але зрозуміти нащо вони не змогли.

А найцікавіше з усього це гора, спеціально насипана гора, де раніше стояв радар. Коли на неї виходиш, то відразу бачиш майже весь ліс навколо - надзвичайно гарно.

База велика по розмірам, все розкидано на великій території, тому все відвідати не вдалося. Але плануємо ще раз туди поїхати, бо хочеться ж все таки полазити в бункерах.

Ще декілька фотографій на Пікаса - http://picasaweb.google.ru/spirt40/Pro_public#

24 травня вийшло в мене взяти участь в Флеш-мобі і це було суперово. Все розпочалося десь в 16.30 з завдання по отриманні інструкцій: Біля пам'ятника закоханих... Представте собі, близько сотні людей одночасно розпочинають говорити зі своєю рукою ;). І це все на повному серйозі, без посмішок(ну були деякі індивідуми, які провалися з завданням, але більшість чудово все виконали). Десь секунд 30 порозмовлявши мені дали листок з інструкцією про наступні флешмоби на сьогодні.

Так от наступне завдання було з 17.00 до 17.04 гратися дитячою іграшкою біля памятника Шевченка. Було весело дивитися на "дітей", хоча десь після 2-х хвилин я вже не міг придумати як гратися ), напевно я занадто виріс.

І останнє завдання було "завмирання" яке розпочалося в 17.30 біля холодильника. Ну, а це було взагалі просто. Ідеш собі, а потім різко зупиняєшся і стоїш так декілька хвилин. Далі знову йдеш по своїх справах, як нівчому небувало.

Якщо в когось є бажання взяти участь, то про все зможете дізнатися на http://fm-kharkov.org.ua/forum/index.php

Оновлення: Ще трохи фоток виклали на http://www.baidarki.com.ua/modules.php?name=Pages&pa=showpage&pid=83

Дні з 1-го по 3-тє травня були надзвичайно цікавими і насиченими, бо саме в ці вихідні був маленький корпоративчик на байдарках. І про це в деталях.

Маршрут: Охтирка (Сумська обл.) - Котельва (Полтавська обл.). По прямій Гугл показав 30км, але по річці це набагато більше через її нерівність, тож десь за 3 дні проплили 50км.

1 травня. Ранок. Збираємось на ж/д вокзалі. Група складалась з 14 (нас було 6) туристів і одного інструктора. Там на ж/д нас забирає мікроавтобус і їдемо до с. Солоніцивка біля Харькова, де набираємо в баклашки води на всі три дня. А вже десь о 10-тій годині проїхали село Охтирка і спустилися до річки Ворскла де й почався наш похід. Але до самої води була підготовка спочатку теоритичка, а далі збір байдарок.

Це як виявилось не складно, хоча й є декілька нюансів. Але вже за півгодини байдарки були готові і о 12.00 старт плавання.

Байдарка цікава штука, на перший погляд здається що все просто, але добре плавати навчилися ми лише на 3-тій день. Бо координувати дії трьох людей важко в умовах, що маленька неточна дія і байдарка вже пливе в іншу сторону. Та й багато є маленьких таємниць про які не розповіси - їх потрібно самому попробувати.

Далі в цей же день ми дізналися найбільше горе байдарочників - завали на воді, які вибивають з ритму і заставляють виходити, викладати речі, потім переносити байдарки... Таких переносів в нас було за весь час разів 4 чи 5.

Плавання першого дня закінчилося десь о 19.00, і лишень ми вийшли на берег - почався дощ. Тут при дощі повиносили байдарки на берег, поперевертали їх і потім розіклали палатки, а вже потім дощ пройшов і бульше нас не турбував. А велике багаття швидко всіх висушило і почалось приготування вечері - гречаного супу і шашлику. Спати пішли близько 11 години.

2 день

А цей день нам всім надзвичайно запамятався, бо був складнуватий. Розпочався десь о 10.00 (після сніданку - макаронів по флотськи) і весь день аж до 19.00 ми пливли, лише на обід з 14.00 до 15.00 затримались. В кінці цього дня для подолання маршруту навіть прийшлося використовувати допінг в вигляді 50 грамів на кожні 200 метрів ;)... Хоча саме цього дня пропливали найкрасивіші місця...

Далі була вечеря, а за нею нічні посиденьки, які я з товаришом вирішили протягнути до ранку... Саме в цей час закінчилась горілка, потім вино, потім вже й мак.кофе не було. А крапку поставили дрова, які також закінчились... Тому прийшлося йти спати і було це десь за 3-тю годину ночі.

3 день

Оскільки цей день фінальний, то вирішили показати всім хто професіонал і приливти першими. Відразу ж коли поплили то взяли великий темп і відірвалися трохи. Далі припливли до дамби і без допомоги перенесли байдарки, знову почали пливти, та так відірвались, що коли припливли в Котельву, то всім до нас було ще дуже й дуже довго... Бо поки всіх діждались - навіть допили все пиво )

А далі вже сильно зморені, але задоволені поїхали в Харків. Все було супер, це були одні з найкращих днів в моєму житті!

Ще трохи фоток є на - http://picasaweb.google.ru/spirt40/Canoe_public

А якщо й вам забажається такого суперового відпочинку, то на сайті http://www.baidarki.com.ua/ є вся інфа.