TutaMC

Сьогодні я попав в полон ностальгії через один маленький ролик на ютубі: http://www.youtube.com/v/QhbTkwtnW0A&hl=en&fs=1

Незнаю як для вас, але в мене з кожною грою повно добрих спогадів. Ось ця гра була першою. Ось в цю ми грали на новий рік з батьками, а цю проходили з друзями. І для мене ці ігри набагато кращі за сучасні. Я навіть трохи не розумію, нащо робити реалістичну графіку, коли гра повинна бути цікавою, веселою, і щоб в неї можна пограти з друзями.

Памятаєте як колись була одна Денді на всю вулицю, і щоб пограти займали черги... Як ми палили кольорові телескопи теликів. Як напружено збивали качок з пістолету, і раділи коли собака їх потім нам приносив. Я це пам'ятаю! ;)

Звичний шопінг намічався на вечір в одному з кращих магазинів на мій погляд в Юнкері...

Вибравши собі пару речей став приміряти, але всі були маленькими - розміру М, а розміру Л не було... Трохи розстроєним поїхав додому. Оце вже з Юнкера виріс - сміявся над собою. Далі ще один момент, коли їхав до дому, то щоб веселіше було - спілкувався з двома дівчатами. І от одна питає: "А де Ви..."... І я вже став вигадувати про Університет в якому навчаюсь, бо завжди питають про Університет. Але питання було: "працюєте". Навіть розгубився... Що ж так подорослішав останнім часом, що в молодіжних магазинах немає розмірів, а люди вже не вважають студентом. Ніколи не любив дорослішати і бути дорослим. Ну зовсім мене розчарував сьогоднішній день. Та вже коли приїхав додому, то відразу зрадів через одну особливість - вже декілька днів не брився... Подивився в дзеркало - ну звично, хто ж скаже що студент...