Сьогодні була ситуація в автобусі маршруту 119 Харькова. Він як завжди не на кінцевих зупинках забитий повністю. І ось в нього заходить, не те що заходить, а затовкується(я навіть незнаю як він заліз, бо місця вдихнути немає) чувачок з 2-річною дитиною. Та й стає біля хлопця й бабульки. Починається діалог між бабулькою і хлопцем:
Б: Та может ти уступіш место?
Х: Мені й сидячи добре.
Б: Та как же тобі не стідно. Ведь рібенок.
Х: А в мене, напревеликий жаль, немає сорому.
Далі хлопець одів навушники, а бабця уступила місце.
І як не важко догадатися, тим безсовісним хлопцем був я. В мене був надзвичайно гарний настрій, і мені не те що не соромно було, а навіть весело.
Тож можна сказати, що я такий черствий, така падлюка. Та так і є ;).
Річ в тім, що коли той чувак зі своєю дитиною запирався в повністю забитий автобус, то він же розумів, що буде стояти. Він розумів, що вільних мість немає. Не хотів чекати наступного автобуса, не хотів поїхати іншим маршрутом. Він взагалі нічого не хотів, крім того що найти лоха який уступить місце. Він же абсолютно розуміє, що заставить своїм виглядом, своєю дитиною когось уступити йому місце. Він лише хотів найти лоха, хто уступить. В даному випадку для нього дитина, це лише інструмент щоб сісти...
Тож лохом немає в мене бажання бути. І як не збирався нікому місця уступати, так і не буду. Бувають звичайно виключення - я уступлю місце, наприклад, якщо людині стало погано, і їй треба посидіти. Але ні в якому разі ніколи, НІКОЛИ я не буду уступати наким людям, як той чувачок!
Капіталізм - форевер ;).
А я вже буду бігти, бо через годинку виїзжаю і вже вранці буду в теплій(я надіюсь) Ялті.
