TutaMC

Коли ще на землі жили дракони, а гобліни сиділи в печерах, а не в Верховній раді. То в ті часи я закінчив Університет і пішов працювати в ХІРЕ. Одна з головних причин цього вибору - бажання отримати Ph.D. Дурним був. Чомусь раніше для мене це здавалося круто. Ще всього лише рік назад була важлива чужа думка стосовно себе. Типу отримую Ph.D. - можна опставити собі плюсик...  а нафіг? Як би я все ж таки пішов в аспірантуру, то це б означало що я привязаний до якихось правил. Теж саме що в тюрьмі, і стереотипи це краще за тюрьму для "управління стодом" бо ж не відчуваєш стін, вони невидимі.

У всього в світі є причини, то ж якщо є стереотим правила, то значить це комусь потрібно. Ще рік назад й був трішки в полоні стереотипів. Але все ж знайшов вихід, і він для мене один - послати всіх розумників-порадників (і мене в тім числі) і жити власним життям. Коли щось робити, то треба двічі подумати, чи цього дійсно ти хочеш, чи просто це круто в очах оточуючих, чи так потрібно...

Свого часу, найважливіше, що дав мені мій викладач Кухаренок Михайло Андрійович це не конкретні знання, а мідрість, філософію, яка не відразу дійшла до мене, а рік чи два переварювалася. Потрішки доходила ця мудрість до свідомості. От памятаю він розповів історію зі своєї юності, що був він старанною, слухняною дитиною, але вчасно зрозумів що це погано, а змінити це вирішив радикально все - він підійшов на площу "свободи" до того будинку навпроти Ільіча Лохніна і на весь голос заспівав якусь пісню радянську пісню. Всі люди йшли, дивилися, дивувалися, думали що якийсь дурачок втік з психлікарні, а йому було всеодно на думки інших. Далі він розповідав, що це був перший раз коли відчув справжню волю, свободу, вудчув перший раз себе особистістю.

Нажаль, я заслабкий, щоб так різко пройти цей шлях від стада до особистості, я вибрав повільний шлях, коли потроху усвідомлюю якість істини і потроху зміною свою свідомість. Це складний шлях, бо 20 років мене всі навкруги вчили рабській, стадній психології... А тепер все змінити дуже важко.

І я б хотів щоб кожен з вас жив своїм життям, а не іншим. Для когось щастя, це бути відомим, для когось бачити свого сина, для когось цілувати якусь модель... і в кожного свого щастя - але головне щоб воно було своїм, а не запозиченим в батьків, в телевізора, в сусідів.

Ось подумайте будь-ласка як часто робите те чого не хочеться? А як часто чогось сильно бажається але не робите, бо оточуючі косо на вас подивляться? Бо кожен такий прояв це маленька огорожа щодо важої особистості.

Правда знову я розпочав з одного, а перейшов на інше... Стосовно ж аспірантури, то це чистої води понти. Кандидатська не дає ні знань, ні мудрості, ні грошей. Вона лише забирає 3 роки життя на бюрократію. То ж мені пофіг на неї. Три роки набагато дорожчі за якусь бумажку і величезне звання Ph.D. :)

Be the person!

Майже четверта година ранку. Маю багато роботи зараз і майже не маю часу для сну. І як на зло ця робота мені подобається ;), тому я не можу забити і забути про неї. Але щоб трішки відпочити вирішив поділитися декільками думками про щось... навіть незнаю навіть про що саме...

Ось наприклад давно не говорив про ХНУВС. А чи знали ви, що навчання готує нас до життя, ще за часів навчання нас готують до хабарів. Заплати пару гривень черговому по універу і йди спати, а не заплатив всю ніч як дурак охороняй повітря. Колись пам'ятаю був черговим по столовій і щось вирішили ми не платити(кажется черговий забажав більше ніж звичайно), тож замість того щоб закрити на замок приміщення - потрібно було там сидіти.

А якщо повернутися трішки раніше в часі, то в нас був такий парадокс - було 3 групи, і з них в 1 групи середні знання дуже низькі, а в 2-х групах дуже високі. І це все якось не корелюється з теорією, бо в 1 групу було десь 100 чоловік на 30 місць, а в дві інші було по 40 чоловік на 30 місць при вступі. І всі, абсолютно всі, розуміли, що якщо ти все ж таки поступив в 1-шу групу, то ти з ймовірністю 90% заплатив грошенята. На той час був якийсь фонд і якщо заплатиш туди пару тисяч американських гривень то обовязково поступиш ;). А ще мені вруки попалися результати тестувань вступних іспитів, які були десь такі:

В цім графіку по горизонталі кількість набраних балів, а по вертикалі кількість людей, що цей бал набрали. Цікавий графік... Довгий час його не міг зрозуміти, поки не підказали, що 21 балл, то був прохідний, і всплеск такий після 21 балу це так би мовити "хабарники". І про графіку навіть можна приблизно сказати скільки людей пройшло за хабарі. Як ви думаєте які шанси у вас чесно вступити на юридичний факультет, чи на економічиний ХНУВСу? раніше було 0.01. Можливо це зараз трішки і змінилося, але я сумніваюсь, ой сумніваюсь. Тож тестування - це правильна річ, і я гадаю рівень хабарництва значно зменшиться, хоча наші "начальники" університетів знайдуть способи обійти це. Хоча цікаво, що при бажанні це(хабарництво) досить просто виявити - все досить просто статистикою виявляється, але ж це нікому не потрібно. Чесно кажучи, якби ці хабарі йшли на розвиток університетів, то це нормально - не можеш поступити розумом - плати. Але ж гроші йдуть в чиїсь кармани. Я коли це говорю, то не маю на увазі лише один ХНУВС - в цім гріхі повинні всі універи. А що найбільш цікаво, що корупція більше в тих університетах що повязані з законом, в різних юридичних універах. Наприклад, як ви гадаєте чи можливо власним розумом вступити наприклад на прокурорський факультет однії з кращих(раніше була кращою) юридичної академії в Україні - імені Мудрого? Я гадаю що шанси рівні 0.0000001%. Вже скоріше виграєте мільйон в лотареї. Бо ж розумієте, лише діти суддей і прокурорів народжуються такими розумними, щоб вступити до цих крутих юридичних факультетів. Єдине що хоч радує те що в технічних вузах корупція набагато менша і саме до технічних вузів можно вступити за знаннями. Ну добре з хабарами трішки розібралися...

Давайте обговоримо наприклад таку річ як телевізор. Якщо в вас є телик, я вас дуже прошу викиньте його. Ну навіщо він вам здався? На мою думку телик це одна з найбільш шкідливих речей, навіть більш шкідлива за куріння і алкоголь. Телик забирає в вас так багато часу, а натомість дає прямо в мозк різної вонючої суміші. Ну скажіть нащо вам знати, що десь впав літак. Ну впав і впав - буває всяке. А там хтось наговорив по телику про грип і всі як дураки наслухалися і поперелякувалися... Хоча правда цьому я радий, бо тиждень Харків був таким тихим і спокійним, а зараз та сіра маса що тижднів зо два боялася за своє нікудишне життя повилазила на вулицю. Знаєте, я чомусь не боюсь за своє життя, мені чесно все одно жити чи ні... Я люблю життя, я насолоджуюся життям, я класно живу... Але якщо завтра я помру, то в цім світі нічого не зміниться і для мене це не так вже й буде значить - тоді вже нічого не буде значить. Треба жити, а не думати про смерть. Помирати не болісно, болісно бачити смерть близьких, болісно втрачати. Можливо, це аж занадто пофігістичне відношення до свого власного життя, але вже чомусь таке склалося... Можливо це через те що аж занадто багато я свого часу встратив...

Ой... Щось занадто різкий перехід вийшов, але вже не будемо говорити про смерть, а поговоримо наприклад про інгліш. Бо раніше я вчив його самостійно, а зараз хожу на курси. А оскільки коли вчу анлійську, то трішки є вільного часу, коли відповідають інші, то щоб час не пропадав пишу щось, і вийшов такий віршик:

Хоча як ви бачете віршеписання як і англійский я знаю дуже погано ;). Але ж треба десь його публікувати ;). І що цікаво, я за один урок вивчив по інглішу набагато більше ніж за останні декілька місяців, за що я дуже вдячний моєму викладачу - вона дійсно краща. Надіюсь за місяць вже рівень буде "натів" ;)

Поки це писав - трішки відпочив і можу далі працювати. І надіюсь, що вам, найкращі в світі читачі, цей пост подарує хоча б маленьку посмішку ;).

Enjoy life!

Всі дитячі роки вивчав німецьку мову, вивчав її і в школі і в ліцей і навіть в університеті. І чесно кажучи знав на тверду четвірку. А отримати п'ятірку не міг через відсутність бажання знати цю мову. Ну звичайно вона б була корисною, але як то кажуть душа до неї не лежала. Натомість я вивчав самостійно англійську мову і за досить короткий час, буквально декілька місяців був нарівні з трійишниками, які вивчали вже довгий час. А ще через декілька місяців зрівнявся з четвіришниками. Я не вчив постійно цю мову, а вчив при бажанні. Сьогодні є бажання вчу, нема не вчу...